Чому ми так любимо солодке?
Те, що ми їмо, впливає на нашу здатність чинити опір спокусам.
Більшість людей любить солодощі. Однак надлишок цукру в нашому раціоні може призвести до набирання зайвої ваги та ожиріння, діабету 2 типу, руйнування зубів і багато іншого. Ми знаємо, що нам не слід їсти цукерки, морозиво, печиво, тістечка та пити солодкі газовані напої, але іноді перед усім цим ми не можемо встояти.
Чому так? Що саме відбувається?
Справа в тому, що вживання цукру викликає стрибки дофаміну.
Дофамін – це речовина, яка виробляється нейронами та сигналізує, що певна подія була позитивною. Коли ми їмо солодке, у головному мозку активується система винагороди, а точніше, мезолімбічний дофаміновий шлях. Ваш мозок запам’ятовує це, як щось приємне, і сприяє тому, щоб знову повторити. Стрибки дофаміну, викликані вживанням цукру, сприяють швидкому навчанню того, щоб за можливості знаходити більше солодкої їжі.
На жаль, нас оточує надто багато солодких, висококалорійних продуктів. І нам не потрібно розшукувати їх, так як нашим первісним предкам, тому що вони у вільному доступі. Функціонально наш мозок все ще мало відрізняється від мозку наших предків і йому дуже подобається цукор. То що ж відбувається у мозку, коли ми споживаємо занадто багато солодкого?
Чи може цукор перепрограмувати мозок? Якоюсь мірою, так!
Наш мозок постійно змінюється та переналаштовується завдяки властивості, відомій як нейропластичність. Повторювана активація, тобто надмірне споживання солодкої їжі, змушує мозок адаптуватися до частої стимуляції та веде до звикання.
Це означає, що нам доводиться з’їдати все більше солодощів з кожним разом, щоб отримати те ж саме задоволення, яке отримували на початку, з’ївши незначну кількість солодкого (одну цукерку) – класична ознака залежності.
Мозок хоче цукру, а потім ще більше цукру.
Крім того, що ми маємо потребу в їжі, щоб забезпечити енергією наші тіла, багато людей відчувають гостру тягу до їжі, особливо коли у них стрес, коли вони голодні або коли просто бачать перед собою манливу вітрину з тістечками. Потрібно стримувати нашу природну реакцію на цю смачну на перший погляд, але шкідливу їжу. Мережа інгібуючих нейронів відіграє вирішальну роль у контролі поведінки. Ці нейрони зосереджені у префронтальній корі – ключовій ділянці мозку, що бере участь у прийнятті рішень, контролі над імпульсами та відмові від негайної винагороди.
Інгібуючі нейрони – це свого роду гальма, що виділяють гамма-аміномасляну кислоту (ГАМК). Дослідження на щурах показали, що вживання в їжу продуктів з високим вмістом цукру може вплинути на ці нейрони. У щурів, яких годували цукром, також знизилася здатність контролювати свою поведінку і приймати рішення. Це дозволяє зробити важливий висновок: те, що ми їмо, впливає на нашу здатність чинити опір спокусам і може бути глибинною причиною того, чому деяким людям так важко змінити свій раціон.
У процесі недавнього дослідження учасникам запропонували оцінити, наскільки сильно їм хочеться з’їсти висококалорійний перекус у момент, коли вони голодні, а потім після того, як вони поїли. Люди, які регулярно споживають їжу з високим вмістом цукру, оцінили своє бажання з’їсти перекус ще сильніше, навіть тоді, коли вони не були голодні. Виникає все більш сильна потреба у солодощах.
Як захистити свій мозок від цукру?
Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує обмежити вживання доданого цукру п’ятьма відсотками від нашої добової норми калорій — або 25 грамами (шістьма чайними ложками) на день. Враховуючи, що середній дорослий житель споживає 85 г (20 чайних ложок) цукру в день, для багатьох це передбачає кардинальну зміну раціону.
Також потрібно пам’ятати, що цукор є майже у кожному продукту.
Важливо відзначити, що нейропластичність мозку дозволяє йому певною мірою відновлюватися при зниженні споживання цукру, а фізичні вправи можуть покращити цей процес. Продукти, багаті Омега-3 жирними кислотами, також мають нейропротекторний ефект і можуть сприяти утворенню нових нейронів.
Дуже непросто відмовитися від звички з’їдати десерт після кожного прийому їжі або додавати в каву подвійний цукор і подвійні вершки. Однак ваш мозок буде вдячний, коли ви відмовитесь від цього. Перший крок завжди найскладніший, але чим далі, тим легше вам буде з цим справлятися.
Все у ваших руках!
Автор – Петро Поляк, тренер Online Fitness Club