[Конспект блогу Андрія Хомицького]
Я люблю цей стан — початок челенджу.
Це завжди особливий момент. Він змінює не лише тіло. Він змінює ставлення до себе, до життя, до того, як ти живеш кожен день.
8 тижнів СУШКИ я хочу пройти, як завжди, разом з вами і транслювати свій шлях. Показати чесно: що їм, як і про що думаю, що відчуваю.
• В цілому, я не виключаю якісь продукти. Я не демонізую їжу. Просто коригую кількість, жирність, спосіб приготування.
• Наприклад, риба може бути будь-якою — жирною чи ні — залежно від контексту. На сушці — це буде просто менш жирна риба.
• Мʼясо теж буде, але нежирне.
Але головне ось що: я стаю гурманом. Коли їси мало — ти починаєш їсти усвідомлено. Наприклад, 4–5 виноградин — і мені досить. Не тому що не можу більше, а тому що навчився в рамках цієї порції відчувати смак, насичення і розуміння чому на цьому етапі саме так. І це кайф.
• Важливо перемагати себе.
Коли їси з інерції — не помічаєш ні порцію, ні ефекту від їжі. Коли їси з усвідомленням — зʼявляється задоволення.
• Я не буду «жити в дефіциті». Я буду жити в концентрації. Як вам така установка?
• І насправді, людині треба небагато їжі, погодьтесь.
Зміни починаються тільки тоді, коли ти виходиш за межі щоденного автоматичного життя. Просто проживати/виживати ці дні — це не трансформація.
Я знаю, що багато хто думає: «Тобі легко, бо ти тренер», «У тебе досвід», «У тебе мотивація». Але насправді — ні. Я такий самий: іноді сумніваюся, борюся і тд. Але я завжди ДІЮ. І йду далі. І саме в цьому є різниця.
Транслюватиму в коротких влогах, у форматі спостереження все, що зможу і що вас буде цікавити. Формат буде цікавим і новим для всіх. І я вірю: навіть просто спостерігаючи, ви знайдете відповіді на свої питання.
Починаємо.